ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!

Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед у дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до логопеда:

• якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років  або словник налічує не більше 10 слів;
• коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
• коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);
• якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.

Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення

1. Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) при закладах дошкільної освіти створюються органами державного управління освітою.

2. В логопедичні групи зараховуються діти 4 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем  або лікарем дитячої поліклініки.

3.Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.

4.Медичні висновки подаються на розгляд Інклюзивно-ресурсного центру для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.

Висновок ІРЦ – це той основний документ, на підставі якого, дитина направляється в логопедичну групу закладу дошкільної освіти. 

 

Завдання вчителя - логопеда в закладі дошкільної освіти:

1. усунення різних мовленнєвих порушень дітей;
2. створення єдиного корекційно - навчального простору;
3. пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів;
4. інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень;
5. створення  предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.

 

Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:

1. розвиток рухливості органів артикуляційного аппарату;
2. розвиток фонематичних процесів;
3. розвиток дрібної моторики;
4. усунення вад звуковимови;
5. збагачення словникового запасу;
6. вдосконалення граматичної сторони мовлення;
7. підготовка до навчання грамоти.

 

Форми роботи:

1. фронтальні логопедичні заняття;
2. індивідуальні логопедичні заняття;
3. групова та індивідуальна робота з дітьми.

Поради логопеда уважним батькам

Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас! Приємно тішитися від ніжного Агу, пускань у відповідь бульок зі слинки, імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, - ви батьки! Зі спілкування починається пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку… А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить вас. Вам здається , що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова - вибалакається! Хтось радить логопеда, - нічого, встигну!...

Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім»ї, на прикладі мовлення рідних та близьких людей: матері, батька, дідуся, бабусі,старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яке чемне і слухняне ваше творіння!...

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», - це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота . Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. ( Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, - ще більше ( близько 70 – 90 разів ). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою - це простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Причини мовленнєвих порушень:

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячої мови можуть стати:

Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія - недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовних порушень, у тому числі і спільного недорозвинення мови, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовний дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

Несприятливі соціально - побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мови.

Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.

Ігри для розвитку мовлення

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури

намела метелиця. 

Білим килимом (пісок) 

під дерева стелиться.

Кімнату до свята 

малі прибирали. 

На стінах і вікнах 

(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз 

через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку 

діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Артикуляційна гімнастика

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с. 

6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів. 

8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

 

Чому діти погано розмовляюь?

За статистикою, приблизно у половини дітей 5-6років є так звані «Фефекти фікції», тобто порушення звуковимови. Причому, число потенційних клієнтів логопеда з року в рік тільки зростає.

Причини порушень мовлення

Найкраще боротьбу за бездоганне мовлення своїх дітей слід починати ще до їхнього народження.

Найчастіше причиною затримки мовного розвитку дитини стає те, що її мама завагітніла, не вилікувавши всі свої «болячки», а це дуже впливає на перебіг вагітності та пологів. Зокрема, загроза переривання вагітності, затяжні пологи і навіть страх матері втратити дитину може призвести до того, що малюк народиться з патологією центральної нервової системи. Тоді вже проблем з мовленням ніяк не уникнути.

Але і у випадку, якщо дитинка народилася здоровою, розслаблятися батькам не варто. Мамі, приміром, потрібно враховувати, що грудне вигодовування, крім інших плюсів, формує у дитини правильний прикус, а соску потрібно купувати тільки спеціальну - «анатомічну». В аптеці, а не в кіоску чи на ринку.

І, звичайно ж, потрібно нагадати, що необхідно берегти поки ще незміцніле чадо від всіляких простудних захворювань. Різні ускладнення, які можуть за цим слідувати (плюс аденоїди або зниження слуху) також можуть призвести до того, що ваша дитина буде шепелявити, гаркавити, а то й зовсім буде мовчати довше за інших дітей.

Дефекти вимови часто списують на вкорочену вуздечку. Але, за словами фахівців, її вплив не такий вже й великий, і усунути цей маленький недолік не занадто складно. Наприклад, за допомогою спеціальних вправ, типу цокання, або облизування губ, а у важких випадках - за допомогою хірургічного втручання.

Як цую, так і говолю

Якщо дефекти звуковимови є у когось з батьків або родичів, то ймовірність того, що дитина, наслідуючи, буде говорити точно так само, досить велика. Але навіть якщо явних дефектів у вашій мові немає, завжди приділяйте увагу тому, ЯК ви розмовляєте з дитиною. Ваша мова повинна бути чіткою і виразною, без всяких там «усі-пусі» і навмисного перекручування слів.

Якщо дитина вимовляє щось неправильно, мама ні в якому разі не повинна кричати на неї і вже тим більше - бити по губах. Набагато ефективніше буде, якщо мама повернеться до малюка і скаже, як сказати правильно. При цьому важливо, щоб дитина дивилася на мамині губи. За кожний, навіть маленький успіх у звуковикові,  дитину потрібно заохочувати, хвалити.

Що допоможе говорити правильно?

Завжди була дуже поширена думка, що для того, щоб поліпшити вимову потрібно частіше промовляти скоромовки. Для маленьких дітей це не підходить. Їм дуже важко дається прискорений темп мови, вони тільки плутаються і звуки вимовляють ще менш чітко. Рекомендовано користуватися скоромовками тільки на завершальній стадії логопедичних занять, для «шліфування», автоматизації звуковимови.

Найкраще вголос виразно читати своїм дітям вірші дитячих авторів, щось із фольклору: потішки, загадки, чистомовки, приказки. А от складні і довгі казки дітям до чотирьох років читати не рекомендується. Їм важко сприймати прозу, в якій, до того ж, безліч незрозумілих слів.

Грайте з дітьми в ігри, що розвивають дрібну моторику: пальчикові ігри, тісто-терапія, пісочна терапія  і так далі. Це також добре впливає на розвиток центральної нервової системи, а, відповідно, й мовлення.

Як же досягти правильної вимови?

Якщо ви вирішили займатися зі своєю дитиною самостійно, намагайтеся робити це перед дзеркалом, щоб малюку було видно, що відбувається з його губами, зубами і мовою, коли він вимовляє той чи інший звук. Так він зможе вловити, чи так же у нього виходить, як ви йому показуєте.

Існує кілька способів спробувати «поставити» дитині правильну вимову того чи іншого звуку. Єдине, що потрібно - не акцентувати увагу на тому, для чого все це робиться - вчитися-лікуватися, тим більше подовгу, діти, як правило, не люблять. Переключіть увагу свого чада на гру. Наприклад, якщо дитина погано вимовляє звук [р], запропонуєте їй повторювати за вами, як гарчить тигр: [р-р-р-р] або як звучить мотор в батьковій машині: [р-р-р-р]. Можна запитати в малюка, як в такому випадку гарчить лев, як заводиться вантажівка і інші, інші варіації. У логопедів цей тренінг називається «показати дитині дію й озвучити її».

Другий спосіб заснований на тактильному сприйманні. Приміром, ви пропонуєте дитині повторювати за вами звук [р] і, поклавши руку на шию, перевірити, чи є вібрація. Або, скажімо, при вимові звуку [ч], якщо підставити до рота тильну сторону долоні, буде відчуватися ніби повітряний поштовх. Якщо дитина зацікавиться, вона буде вимовляти звук до тих пір, поки не відчує те, про що ви їй говорите.

Якщо ж такі, найпростіші способи не нададуть потрібного впливу, все-таки краще звернутися до фахівця-логопеда, який працюватиме з вашою дитиною - проводитиме артикуляційну, дихальну, пальчикову гімнастику, навчить дитину керувати повітряним струменем при вимові звуків, які дитина не вимовляє, а вам розповість, які вправи слід робити вдома у вашому конкретному випадку.

Норми і затримка мовного розвитку

Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.

Уже від народження дитина збагачує пасивний словник, запам’ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6  років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його  з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування .

У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам’ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.

Вченні узагальнили досвід  роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віці. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.

Пам’ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) теж являється нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста або підібрати вправи та розвиваючі ігри, займатися з дитиною регулярно.

Перший рік життя.

2 місяці.Вимовляє окремі звуки, перші спонтанні вокалізації, направлені до дорослого (частіше мамі).

3 місяці. З’являються експерименти з голосними звуками  гукання та гуління – «а-а-а», «е-е-е», «о-о-о»

4 місяці.Гуління перетворюється в рулади звуків, тобто один звук ніби – то перетікає в інший: «у-у-а-а-о».

5 місяців. Мелодійне гуління, випадковий лепет, додавання до голосних деяких приголосних звуків.

6 місяців. Удосконалюється випадковий лепет ( «да-да-да», «ма-ма-ма» ). Приголосні звуки зливаються з голосними, дитина починає імітувати звуки, які чує, веде з дорослим своєрідний діалог, одночасно прислуховуючись до його мови.

7 місяців. Лепет. Дитина розуміє смисл слів. Може на деякий час замовчати, щоб перевірити реакцію дорослого.

8 місяців. Лепет як мова, як спілкування. Дитина вчиться вимовляти звуки, імітує дорослих, не завжди розуміє значення, як ехо (ехолалія).

9 місяців.  Белькоче склади «ля», «ва». «та», «ба», «ка» (до 8 різних складів), з’являється чітке подвоєння складів: «ма-ма», «та-та» тощо.

10 місяців.Прислухається до мови дорослих, розуміє все більше слів, наслідує мову, у вимові з’являються нові склади, прості слова («на», «ав»).

11 місяців. Відтворення звуків. Кількість полегшених слів поступово збільшується. В одне й те ж слово дитина вкладає різний зміст, замінюючи  цілі речення.

12 місяців. За нормативними показниками  дитина вимовляє 5-10  слів, які вона співвідносить з певними предметами чи явищами. Почувши нове слово  повторює його. Розуміє більше 20 слів.

Повна відсутність лепету до 7 місяців або його затухання протягом 1-2 місяців з моменту виникнення може свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мозкових центрів, які відповідають за формування мовлення.

Другий рік життя.

Стадія активного мовлення – автономне  мовлення. Дитина використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх із слів, які чує у дорослих. Починаючи з 1,5 років одним  словом дитина позначає цілий ряд предметів («ку» – купатися, курка; «па» – упав, палка, лопатка). Дитина ще не вміє узагальнювати. Наприклад: розуміє значення слів «стіл», «стілець», «диван», але при цьому не знає значення слова «меблі». Початок і закінчення періоду автономного мовлення пов’язаний з початком 

Якщо  дитина   затримується  на  цій  стадії   до 3-5 років, це свідчить про затримку психічного розвитку.В 2 роки дитина співвідносить знайомі слова з предметами зображеними на картинках (показує ведмедика, м’яч, сонечко та інш.)

Автономну мову змінює «телеграфна». Спочатку це односкладові сполучення, які  означають зміст цілого речення. Дитина використовує слова, які означають предмети пов’язані з бажаннями та зацікавленістю. Враховуючи, що у кожної дитини в оточенні свій індивідуальний  набір таких предметів,  з якими вона часто зустрічається, грається, бачить то і набір слів у дітей різний. Це, як правило, іменники, спочатку жіночого, пізніше чоловічого роду, дієслова, прикметники в однині. Дитина може змінювати слова, використовуючи не тільки теперішній, але й минулий час дієслова, множину іменників. В 2 роки дитина вимовляє близько 100 слів.

Третій рік життя.

В мовленні дитини починає з’являтися проста фраза. Мовлення зв’язне. З’являються перші запитання («Що це?», «Де?»).

В мові ще багато граматичних помилок. Правильна звуковимова поєднується із спотвореною. Словниковий запас швидко збільшується. По досягненню 3-х років він складає 1000 -1500 слів!

Затримка мовлення після 3-х років згубно впливає не тільки на мовленнєві здібності, але й на  читання і письмо. Тобто, йде затримка психічного розвитку дитини.

Зверніть увагу, якщо розвиток дитини дуже відрізняється від вікових норм, обов’язково зверніться до спеціаліста ( логопеда, психолога) за допомогою. Раннє виявлення проблеми сприяє своєчасному проведенню корекційної роботи.

Основними причинами патології дитячого мовлення є:

1.    Різна внутрішньоутробна патологія, яка призводить до порушень розвитку плоду. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плоду у період від 4 тижнів до 4 місяців. Цьому сприяє токсикоз при вагітності, вірусні та ендокринні захворювання, травми, несумісність крові за резус-фактором тощо.

2.    Родова травма та асфіксія(недостатнє постачання кисню у мозок внаслідок порушення дихання) під час пологів, що призводить до внутрішньочерепних крововиливів.

3.    Різні захворювання у перші роки життя дитини. В залежності від часу виливу і локалізації ураження мозку виникають мовленнєві дефекти різного типу. Особливо впливають на розвиток мови часті інфекційно-вірусні захворювання, мінінго – енцефаліти  і ранні шлунково-кишкові розлади.

4.    Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

5.    Спадкові фактори. У цих випадках порушення мовлення можуть складати лише частину загального порушення нервової системи і співпадати з інтелектуальною та руховою недостатністю.

6.    Несприятливі соціально-побутові умови, які призводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушень емоційно-вольової сфери та дефіциту у розвитку мовлення.

Кожна з цих причин, а нерідко і їх поєднання, можуть обумовити порушення різних сторін мовлення.

Велике значення має рання діагностика різних аномалій розвитку мови. Якщо мовленнєві дефекти виявляються лише при вступі дитини до школи або у молодших класах, їх буває важко компенсувати, що негативно впливає на успішність навчання. Якщо ж відхилення виявляються у дитини у ясельному або дошкільному віці, рання медична та педагогічна корекція значно підвищує повноцінне навчання у школі.

Поради батькам дітей з порушеним темпом мовлення

1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть для неї чіткий і правильний режим дня. Створіть вдома максимально комфортну обстановку. У присутності дитини ведіть себе спокійно, не виказуйте занепокоєння з приводу особливостей її мовлення, не обговорюйте в присутності дитини  покращення чи погіршення у мовленні. Обмежте неорганізоване мовлення дитини.

2. Дозвілля дитини треба організувати так, щоб вона якомога менше займалася гучними й рухливими іграми. Читайте дитині книжки. Надайте їй можливість слухати ритмічну, легку не збуджуючу музику, а перед сном красиву колискову. Впродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не поспішаючи.

3. У мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивчення віршів намагайтеся, щоб мовлення дитини було спокійне, плавне, неквапливе, але достатньо виразне і природне.

4. Якщо дитина говорить із затримками, то м’яко, спокійно зупиніть її і попросіть те саме повторити без поспіху, спокійно.

5. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, вимовляючи разом з нею початок фрази.

6.  Під час спілкування з дитиною будьте витриманими, не йдіть на поводу у дитини, а вимогливість не доводьте до різкості.  Привчайте дитину до самостійності, виховуйте її волю.

7. У випадку помітного погіршення мовлення звертайтеся за допомогою до спеціалістів (дитячий лікар-психоневролог, психолог,  логопед).

Мова дорослих – взірець для наслідування 

Памятайте, що ваша мова є взірцем для наслідування, тому вона має бути завжди правильною. Придбайте словники, вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови дитини. Стежте за мовою дітей, своєчасно виправляйте мовні недоліки.

Правильна мова—запорука успішного навчання дитини в школі.

У розвитку мови дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Людина з нормальним слухом легко розрізняє звуки, вступає в мовне спілкування з іншими. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розвиток мови. Мовний розвиток дітей з пошкодженим слухом має свої особливості, які будуть різними залежно від того, в якому віці дитина втратила слух. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа. Не можна голосно говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вухо малюка—це може негативно позначитись на стані слухового органа. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо і телевізора, голосні розмови дорослих. Забороняється лікувати дитину «домашніми» засобами.