Кризовий центр психологічної допомоги
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
У закладі розпочато роботу кризового центру психологічної підтримки для наших вихованців, їх батьків та працівників закладу. У цей важкий для усіх час, наші педагогічні працівники центру завжди готові Вас вислухати, підтримати та надати рекомендації фахівців та індивідуальні рекомендації щодо психологічної допомоги.
Вас підтримають:
Ганна Вікторівна ІНІХОВА – практичний психолог;
Світлана Валеріївна ЧОРНА – вихователь-методист;
Валентина Валентинівна КЛАСС – вихователь;
Графік роботи офлайн у кабінеті психолога: вівторок, четвер з 8.00 - 10.30
Понеділок, середа, п'ятниця - робота онлайн, індивідуальні консультації за потребою.
Телефони наших колег для психологічної підтримки, а також рекомендації будуть викладені Вашими вихователями у батьківських вайбер групах.
У надзвичайній ситуації діти переживають стрес, страх і невизначеність
Ми зібрали в одному місці різні способи, які допоможуть батькам підтримати дітей у стресовій ситуації та переключити їхню увагу
ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДИТИНІ
ЯКЩО ДИТИНА ПОВОДИТЬСЯ ТАК, НЕМОВ НЕ ВІДЧУВАЄ ЖОДНИХ ПОЧУТТІВ (РАДОСТІ ЧИ СМУТКУ).
Що з нею відбувається?
Імовірно, дитина відчуває дистрес. За сильного нервового потрясіння, особливо під час зіткнення з досвідом, витримати який дитині не під силу, вона може «зависати» в реакціях, часом не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Потрібна ваша підтримка!
Як допомогти?
1) Створіть атмосферу любові та прийняття, щоб ваша дитина буквально «відігрілася» в ній. Проведіть разом час. Дайте їй зрозуміти, що сумувати, злитися чи хвилюватися — нормально. «Схоже, тобі нічого не хочеться. Напевно, тобі сумно. Це нормально!»
2) Поясніть дитині й те, що сталося.
Можливо, ви могли б поділитися з дитиною власними почуттями. Постарайтеся разом із сином чи донькою займатися чимось приємним — почитайте книжку, заспівайте, пограйте разом.
ДИТИНА ДУЖЕ ЧАСТО ПЛАЧЕ
Що з нею відбувається?
У результаті пережитого лиха в житті вашої родини відбулося багато змін. І це природно, що дитина сумує. Коли вона плаче, її організм виділяє речовини, що допомагають заспокоїтись. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Якщо ви самі відчуваєте непереборну печаль — зверніться по допомогу. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого власного.
ДИТИНА ПОЧИНАЄ ПОВОДИТИСЬ НЕОБЕРЕЖНО, РОБИТЬ ЩОСЬ ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНЕ
Що з нею відбувається?
Може здатися дивним, але коли діти не почуваються в безпеці, то самі часто поводяться небезпечно чи безтурботно. Це спосіб дитини сказати: «Ти мені потрібна(ий). Доведи, що я тобі дорогий — захисти мене!»
Як допомогти?
Наскільки це можливо, дайте дитині змогу відчути себе в безпеці. Спокійно підійдіть і, якщо потрібно, візьміть її на руки. Дайте малюку зрозуміти, що те, що він робить, небезпечно, і що він дорогий вам. І що ви не хочете, щоб із ним трапилося щось погане. Не кричіть на дитину, будь ласка!
Небезпечна поведінка може бути проявом аутоагресії. Чому? Страх завжди збільшує агресію, але діти часто поширюють її на себе. Пограйте в ігри, що випускають агресію. І розкажіть дитині про більш позитивні способи привернути до себе увагу.
ДИТИНА ЛЯКАЄТЬСЯ ЧОГОСЬ, ЧОГО НЕ БОЯЛАСЯ РАНІШЕ
Що з нею відбувається?
Діти молодшого віку вірять у те, що батьки всемогутні й можуть захистити їх від усього. Ця віра допомагає їм почуватися в безпеці. Після того, що сталося, ця віра похитнулася, а без неї дитині стало страшніше жити в цьому світі.
Багато що може нагадувати дитині про пережите та лякати її (звуки петард, машини швидкої допомоги, люди, що кричать, переляканий вираз вашого обличчя). Ви в цьому не винні — це пережитий досвід.
У ПІДЛІТКА ТРУДНОЩІ ЗІ СНОМ: СОН ПЕРЕРИВЧАСТИЙ, СНЯТЬСЯ КОШМАРИ, ПІДЛІТОК БОЇТЬСЯ СПАТИ ОДИН
Що відбувається?
У перші місяці після сильного стресу кошмари — нормальне явище. Під час сну мозок інтенсивно обробляє інформацію про події, що відбулися. Однак якщо кошмар повторюється багато разів чи надто правдоподібний — доведеться згодом звернутися до психолога. Уривчастість сну частіше викликається тривогою, якоюсь незавершеною справою чи спазмуванням м’язів, через яке складно розслабитись.
Як допомогти?
Поясніть, що так працює мозок. Розкажіть про те, що ви теж відчували страх, відчували себе безпорадно, і це нормально. Придумайте порядок відходу до сну, який виконуватиметься за будь-яких обставин, і оголосіть, що він має бути дотриманий щодня. Тоді підліток точно знатиме, чого чекати. Обійміть і скажіть, що ви нікуди не пропадете. Ключова фраза: «Я з тобою, я поруч».
Коли під рукою нема олівців, Lego та планшету. А є лише мама, яка хоче відволіктися від новин і думок, і дитина 3-6 років, яка нудьгує без своїх іграшок та друзів. І зчитує мамин стан. Тоді можемо грати у таке:
1. Що спільного? Наше завдання – по черзі називати, що спільного у двох предметах. Наприклад: «Що спільного у огірка і динозавра?» - «Вони можуть бути зеленими». «Що спільного у бджоли і літака?» - «Вони обоє можуть літати».
2. Складайка. Наше завдання – по черзі називати, з чого складається будь-який предмет або явище. Наприклад: «З чого складається стільчик?» - «З сидіння, спинки та чотирьох ніжок».
3. Четвертий зайвий. Наше завдання – назвати три схожі предметі і один зайвий. Наприклад, «Джинси, футболка, кросівки, помідор. Яке слово тут зайве?».
4. Хто ким був раніше? Наприклад: «Чим раніше була калюжа?» - «Дощиком». «Чим раніше було морозиво?» - «Цукром, молоком…»
5. Що буде, якщо…? Наше завдання – розвивати у дитини причинно-наслідкові зв’язки і уяву. Наприклад, «Що буде, якщо не зачинити дверцята холодильника?», «Що буде, якщо не вимкнути кран з водою?», «Що буде, якщо не буде птахів? (буде більше комах)», «Що буде, якщо не буде цукерок?»
6. Порівнялка. Наше завдання – по черзі називати і порівнювати предмети навкруги. Наприклад: «Що вище: будинок чи паркан?», «Що ближче до нас: червона машина чи біла?», «Де більше людей: в магазині чи в ліфті?», «Що їде швидше: поїзд чи ліфт?».
7. Окомір. Наше завдання – по черзі виміряти відстань у кроках велетня і мурашки до наступного об’єкту. Наприклад, «Мій окомір мені підказує, що до дверей/магазину/дерева залишилося 15 велетенських кроків і два мурашиних».
8. Відгадайка. Наше завдання – разом відгадувати, хто куди йде, що хоче, ким стане, коли виросте, де працює тощо. І уважно слухати. Наприклад: «Дивись, он там дівчинка йде. Як думаєш, чим вона зранку снідала? А про що вона мріє? Чому? А чого вона боїться?» (Тут ми уважно слухаємо, бо дитина з великою ймовірністю говоритиме про себе)
9. Загадайка. Наше завдання – по черзі загадувати предмети навкруги і не тільки. Наприклад: «Я загадала щось, що справа від мене, жовтого кольору і має прямокутну форму» або «Що має чотири колеса і возить пасажирів? (таксі або автобус)»
10. Тварини. Ви називаєте тварину/птаха, а дитина відгадує, чим вона вкрита: пір’ям, хутром або шкірою.
11. Спільна історія. Ми разом із дитиною речення за реченням по черзі складаємо спільну казку. Наприклад, Ви кажете: “Одного разу жив на світі краб на ім’я Кука. Який він був?” Дитина: “Великий і червоний”. Далі по черзі ви розповідаєте, де він жив, що любив, як знайомився з друзями тощо. Вплітаємо сюди інтереси нашої дитини.
12. Прислухайка. Наше завдання – мовчки протягом 1-2 хвилин прислуховуватися до звуків навкруги. Наприклад, стрілка годинника, чиєсь дихання, краплі дощу тощо. Виграє той, хто нарахує максимальну кількість звуків.
13. Плескалка. Наше завдання – по черзі називати 5 друзів, ляльок, динозаврів, супер-героїв, машин, страв тощо. І щоразу плескати у долоні.
14. Супер-сила. Наше завдання – по черзі запитувати одне у одного про супер-силу. Наприклад: «Яка у тебе супер-сила?» - «Я вмію готувати смачні млинці з медом і сметаною! А у тебе?»
Граємо та рясно поливаємо словами підтримки наших синів і дочок. Бо їх самооцінка в дорослому житті – це той погляд, яким ми на них дивимося зараз.
Будь ласка, зберігайте і розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли допомогти собі й своїй дитині. Все буде Україна!
Вправа «Створення безпечного місця»
Інколи, коли ми засмучені, допомагає уявити спокійне та безпечне місце. Цю вправу можна виконувати самостійно і разом з дітьми.
Спробуйте уявити місце чи картинку, від якої відчувається спокій, безпека та щастя.
Це може бути справжнє місце із спогадів, побачене на картинках чи навіть вигадане.
Зробіть декілька спокійних глибоких вдихів і видихів. Заплющте очі та продовжуйте дихати нормально.
Уявіть, що стоїте чи сидите у цьому місці.
Озирніться навколо у своїй уяві. Що зауважили? Що поруч? Придивіться до деталей та особливостей речей навколо. З якого вони матеріалу, якого кольору? Уявіть, як торкаєтеся їх, відчуйте це.
Тепер погляньте ще далі. Що навколо вас на відстані? Спробуйте розгледіти різні кольори, форми і тіні. Це ваше особливе місце, і ви можете уявити все, що хочеться, щоб там було. Там спокійно і затишно.
Уявіть, що босі ноги торкаються землі. Яка земля на дотик? Повільно пройдіться, спостерігаючи за довкіллям.
Які звуки навколо? Можливо, це ніжний подув вітру чи спів пташок, чи шум морських хвиль…
Чи відчуваєте ви теплі сонячні промені на обличчі? А запахи? Можливо, це морське повітря або духмяні квіти, або аромати улюбленої їжі?
Тепер уявіть, що хтось особливий перебуває разом з вами (це також може бути вигаданий персонаж чи супергерой із мультфільму). Поруч добрий друг, готовий допомагати і піклуватися про вас. Разом ви неквапно гуляєте та вивчаєте довкілля, насолоджуєтеся ним. Із ним чи з нею ви почуваєтеся щасливі. Ця особа добре вміє впоратися з різними проблемами.
Ще раз в уяві озирніться навколо. Добре придивіться до всього. Запам’ятайте своє особливе місце. Воно завжди буде таким і чекатиме на вас щоразу, як вам захочеться відчути себе спокійно, безпечно та щасливо. Ваші помічники завжди будуть там разом із вами, коли вони будуть потрібні.
Втома VS вигорання: як відрізнити та допомогти собі
Накопичення втоми, виснаження, руки опускаються, зібратися купи все складніше. Той етап, який ми всі зараз проходимо.
Можливо, ми просто втомилися. Але є вірогідність вигорання, з яким впоратися складніше. Як розрізнити.
Втома. Розглядається як тимчасове зниження працездатності, здатності чинити опір інтенсивним подразникам або тривала відсутність відпочинку.
У ситуації втоми допоможе відпочинок — дозвольте собі полінуватися: пограти у просту гру в телефоні, подивитися серіал, помалювати. Якщо ж втома не минає після відпочинку, це може бути ознакою вигорання.
Вигорання. Поняття використовується як узагальнююче для позначення ознак фізичної, емоційної або мотиваційної втоми, виснаження. Вигорання виникає як реакція на тривалий стрес і тривогу.
В умовах війни вигорання може бути пов’язане з такими факторами:
відсутністю відчуття покращення ситуації
збереженням відчуття тривоги навіть тоді, коли реальна загроза припинилася або зменшилася
появою відчуття відстороненості від суспільних подій — відчуття ніби це все відбувається не зі мною
не встигає зробити навіть ті рутинні справи, що раніше легко виконувала
Ознаками вигорання вважаються:
відчуття постійної перевтоми
погіршення стану здоров’я, часті головні болі
безсоння
роздратованість
почуття емоційної спустошеності, непотрібності, безпорадності
зловживання алкоголем, психоактивними речовинами
Способи протидії вигоранню:
Усвідомити справжні причини, котрі викликають вигорання: невідомість, постійне очікування новин, страх отримати страшні вісті.
Дотримуватися режиму харчування, сну, рухової активності: робити кілька прийомів їжі на день, пити більше, ніж зазвичай; використовувати. перерви між повітряними тривогами не лише для господарських справ, але й для прогулянки на свіжому повітрі; спати за будь-якої можливості.
Відчуття контролю. Взяти під контроль рутинні справи: прибирання, особиста гігієна.
Приймати та надавати підтримку близьким та тим, хто цього потребує: прості питання «Як ти?» «Як справи?» можуть повернути сили.
«Звірка годинників» цінностей: спілкуватися з однодумцями, читати і слухати інформаційні канали, які підтримують цінності вашої спільноти.
Дозволяти собі виражати та висловлювати емоції. Можна кричати, матюкатися, головне, знати, кому адресована агресія і випадково не виплеснути її на близьких.
Пам’ятати про пріоритети — знати, що для вас у цей момент є найважливішим, а що може почекати до перемоги.
Нервове переїдання: як залишити в спокої ні в чому не винний холодильник
Емоціогенна харчова поведінка — один із трьох типів порушення харчової поведінки, що призводить до переїдання.
Працює за принципом: коли мені сумно — я їм, коли мене не люблять — їм, страшно — їм». Тобто людина їсть кожен раз, коли її переповнюють емоції.
Як це відбувається:
Трапляється подія.
Вона викликає у людини емоційний дискомфорт: страх, злість, розчарування.
Людина не витримує й починає шукати, що її зараз могло б заспокоїти. Звертається до свого досвіду й виявляє, що це — їжа.
Людина їсть. При цьому потреби в їжі в організму немає.
Якщо така поведінка повторюється регулярно, з часом це може призвести до ожиріння, інсулінорезистентності, діабету.
Простий спосіб виявити нервове переїдання. Якщо рука знову тягнеться за чимось «смачненьким», поставте собі питання: чи задовольнить мене зараз з’їсти скоринку хліба?
Якщо так — ви зголодніли, варто нормально попоїсти. Якщо ж вам хочеться саме цю цукерочку/чипсину/ковбаску — схоже, ви таки заїдаєте стрес.
Проблему емоційного переїдання варто вирішувати не зі сторони харчування, а зі сторони емоцій. Спробувати розібратися: які саме емоції передують бажанню з’їсти шоколадку? Що саме я відчуваю в ситуаціях, коли мене тягне до печива?
Коли ми аналізуємо те, що з нами відбувається, у нас з'являються над цим контроль.
Бережіть себе і не переїдайте!
Якщо ви виїхали за кордон, зараз як ніколи важливо дотримуватись календаря щеплень і захистити дитину від смертельних інфекційних захворювань.
Щеплення від таких інфекційних захворювань як кір, краснуха, епідемічний паротит, поліомієліт, дифтерія, правець, кашлюк, туберкульоз, гепатит В — це звична практика у країнах ЄС. Рівень цих обов’язкових щеплень серед європейських дітей понад 95%.
Рутинні щеплення обов'язкові у більшості країн ЄС, наприклад, у Польщі, Угорщині, Словаччині, Чехії, Італії та ін.
Їхня наявність є умовою для прийняття дитини у дитячий садок, школу та інші установи догляду за дітьми.
Активно шукайте де можна вакцинуватися на новому місці. Якщо вам запропонують вакцинуватися – не відмовляйтеся та не відкладайте таку можливість.
Діти: прості речі, про які важливо пам’ятати.
Пити багато води та поїти водою дітей: потроху, але часто. Виводити інтоксикацію.
Стежити за їжею : менше булок, солодощів, шкідливої їжі — підшлункова не любить стрес, і це може сильно забирати сили. Теплий суп — те, що вам зараз треба.
Стрибати з дитиною на місці 60–100 разів. Це дає можливість відчути опору, трохи скинути фізичну напругу. Коли п’яти б’ються об підлогу, парасимпатична система отримує сигнал опори, це дає сили і допомагає виводити адреналін.
Тримати дітей за руки, кладіть долоню на спину дитині в районі лопаток, це дає відчуття будинку, заколисуйте навіть 16-ти літніх дітей, засинайте обійнявшись.
Намагатися зберігати спокій. Багато разів розповідайте дітям — що зараз потрібно і можна робити. Багато разів, спокійно.
Якщо діти вередують — це добре, похваліть себе: значить їм краще. Бо ніхто не вередує, коли йому страшно.
Плач — теж нехай: отже, є кому принести сльози.
Трясе — потрясіть разом, руками, ногами і багато обіймайте, садіть на коліна, огортайте, спіть разом.
Спати за кожної можливості.
Дихати повітрям, щогодини, за можливості виходити і дихати.
Важливо: зараз не переглядайте фото чи відео свого будинку та милих сімейних свят, не застрягайте у цьому. Це потім, не зараз.
Якщо тривога підймається — іти і робити щось корисне для близьких, дитини, просто людини поряд, щось для побуту. Кожне побутове питання важливе, це нормально думати про побут зараз та налагоджувати його. Кожна побутова турбота є дуже важливою: тепло, суп, гарячий чай, сон, повітря.
Налаштування побуту, підтримка — це і є ваша робота. Дуже важлива робота!
Багато обіймати та обійматися. Не має значення з ким, просто обіймайтеся міцно!